Я вырос на Великом пушкинском слове, им
гениально созданных, почти осязаемых, образах «пустынного уголка, приюта спокойствия,
трудов и вдохновения».
Я полюбил есенинскую зиму и «розовых как
яблоки» снегирей.
Меня не перестают волновать тургеневские
чувства к единственной, одной...
С детства я рос, вбирая в себя глубинный посыл
русских былин и сказок, - добро победит зло, несправедливо лишенный обретет
вновь, только искренняя исповедь и чистые помыслы успокоят душу.
Я представлял подмосковную усадьбу Чехова и
чувствовал запах вишневого сада. Я мог себе это представить, вишни всю мою
сознательную жизнь росли под моим окном. Их весенний аромат, благоухающий и
тягучий, просачивался через открытое окно и опьянял словно бабушкина
«вишневка».
Я искренне верил, что родина наша необъятна, а
границы ее необозримы. А еще: скоро свершиться торжество справедливости и все
рабы подлого капитализма порвут оковы и обретут свободу.
Я нервничал, когда в школе мне вручали
октябрятскую звездочку и переживал, когда однажды ее потерял, потому что свято
верил в освященный ленинским словом путь великого и победоносного советского
народа.
Я искренне не понимал и поправлял мою любимую
бабушку, говорившую на украинском языке не понятные мне слова. Даже мысли не
допускал, что кроме русского есть другие, а всех кто говорил на иностранном, я
называл «немцами».
Я недоумевал, возмущался и отрицал первые
слова на украинском, с экранов тогда очень популярного «Электроника». Я рыдал
от того, что его учил.
До сих пор помню как учил наизусть звуки
«сонорні» и
«шиплячі». Эти столбики из школьного учебника, запах которого до сих пор слышу,
в моей голове отпечатались трафаретом на всю жизнь, а звуки из таблиц заполнили
мое сердце.
Я бунтовал и негодовал
обрушившимся на меня переменам.
С тех пор прошло больше двадцати лет.
Я не перестал любить русский язык, больше того
я на нем думаю. Но я узнал украинский язык, весь его драматизм и горе, патетику
и эвфемизмы, все его краски и голоса.
Любой язык, какой бы не изучал, раскрывает всю
свою многогранность и, медленно, но безудержно открывает историю, быт,
культуру, душу любого народа.
Украинский язык научил меня любить,
сопереживать, сочувствовать, веселиться, жить, страдать, возрождаться и снова
любить.
Я почувствовал его вишневый вкус. Я услышал
его шевченковский голос.
Я полюбил его так сильно, что те самые
столбики из школьного учебника как и еле слышная украинская колыбельная моей
бабушки, стали неотъемлемой и неделимой частью меня, словно мамина любовь или
теперь уже моя любовь к моей дочери.
Только украинский язык устами Шевченко научил
безгранично и вечно любить свою святую землю. Помните?
Що прокляну святого Бога,
Именно украинский язык открыл, вначале на страницах книг, а
позже в реальности всю не ограненную красоту нашей земли.
Стоит ли напоминать о красоте украинской земли,
по которой ходили мои босые детские ножки, а теперь ноженьки моей бойкой дочурки.
Стоит ли говорить о донецких бескрайних и теплых
лугах – они пахнут горькой полынью и честным трудом; о золотых запорожских
полях – они пахнут горячим хлебом и свободой; о великих карпатских лесах – они
пахнут елью и отвагой; о крымском и одесском воздухе – он пахнет морем и
героизмом.
Я обожаю хруст крымской гальки под колесами
авто. Я люблю треск небольшого костра в сосновых тернопольских лесах и добрые
посиделки возле него. Я люблю гулять по мокрой одесской брусчатке. Я люблю
волны Днепра ажурно разбивающиеся о гранитные пороги. Я люблю киевские дворики,
каштаны и метро.
Где как ни здесь увидишь читающих в метро
девушек. Где как ни здесь проинформируют о происходящем осведомленные бабульки.
Где как ни здесь живут крепкие духом, мужественные и талантливые парни. Где как
ни здесь тебе улыбнуться в ответ на недавно утратившее всякий смысл слово
«хохлы». Где как ни здесь помолятся за тебя и простят.
Где как ни в Украине можно почувствовать и
дотронуться до свободы. Она облачилась в гранитные плиты с именами погибших на
«Майдане»; в рваные дыры снайперских пуль; в мокром и битом асфальте; в черных,
горелых покрышках; в нежных девичьих руках, подававших битую тротуарную плитку.
Она такая же сильная, мирная, славная и разная
как и моя семья: я – с Запорожья, моя любимая жена с Тернополя, а наша
единственная дочурка родилась в Одессе!
И мы этому только рады! В нашей семье и
украинский, и русский – родные, а наша дочь, как несколько столетий назад
лучшие умы украинского общества, будет владеть и украинским, и русским, и
английским, и польским, и другими, потому что так она откроет весь мир!
Мы, все живущие на этой Богом благословенной
земле, прошли тяжелые испытания всеистребляющих воин, упадка и расцвета, разрушения
и возрождения, и ничто не поколебало наш дух, мы выстояли, потому что были
едины.
Нас единила и сплочала любовь к семье, детям,
земле, к Богу, так должно быть и дальше, потому что так правильно, так
справедливо…!
Вітаю вас, друзі, з Новим Роком, з новим щастям!!! Рік, що минає, був багатий на події, і не тільки хороші... Він подарував нам багато суму і втрат... Я бажаю, щоб Новий 2015 Рік приніс мир і спокій у серця, вселив надію в наші душі. Нехай радість, дзвінкий сміх, приємні моменти не покидають вашу оселю, а нові сторінки сімейних фотоальбомів заповнюють знімки щирих, емоційних, довгоочікуваних і пам'ятних подій!
Усім привіт. Щороку молодь дуже активно, я б сказав навіть бурно, святкує Хелловін. Я 
Недавно був на зйомках в Одесі, заодно завітав в гості до своїх друзів де є маленький карапуз. Цікаво було гуляти Одесою, попити кави на березі моря та подурачитись з малечею. щоразу коли бачу дітей зявляється посмішка напевно це в кожної людини така реакція на діток. Так і своїх захотілось) 
УСІ НА ВИБОРИ!!!! Саме з такого заклику можна розпочати свій день сьогоднішній. Ми Українці і за останніх пів року в нашій країні відбулось дуже багато подій, переважно сумних та кривавих, та ці події розбудили свідомість народу, показали наскільки прогнили політичні діячі та екс керівники країни. Також ми усі змогли побачити в кожному із нас хто являється патріотом, і відданим сином та дочкою своєї Держави, а хто її жителем. Я звертаюсь до кожного свідомого громадянина України, як простий хлопець з невеликого містечка, усі повнолітні ставайте беріть свої паспорти та ідіть в дільниці вашого місця прописки та голосуйте, не віддавайте своє право вибору. Ставайте та ідіть адже сьогодні твориться історія руками кожного із нас, сьогодні ми обираємо лідера який повинен забезпечити краще життя нам усім. Усі хто не може голосувати, тому що ще не повнолітні, заставляйте піти на вибори своїх братів, батьків, дідусів та бабусь і звісно ж друзів адже від їхнього рішення залежить і ваше майбутнє і не піти, не зробити вибір це лиш дати загарбникам можливість скористатись цим і в результаті зірвати все або скрутити на свій лад. 
Зовсім недавно знімав весілля позитивної молодої пари, а вже сьогодні приїхав з Одеси куди ми їздили на післявесільну фотозйомку. В Одесі був вперше тому зйомка супроводжувалась цікавими позитивними моментами, знімали ми в Білгороді Дністровському та затоці. Сонечко, пісок, та закохані молодята саме в такій обстановці працювалось. Результати зйомки згодом а поки що декілька фото процесу: 
Привіт усім, щодня ми стикаємось з десятками людей в різних містечках. Всі ми хочемо бути хорошими людьми, порядними та успішними. Та недавно замітив дуже неприємну тенденцію в Тернополі появилась група щось типу "Тернопільські курочки" та "Тернопільські пітушки" . На мою думку заснування таких груп лише шкодить майбутньому всіх адже це лишній повід щоб "обісрати репутацію " один одного, обіжені колишні, чи заздрісні люди можуть і будуть користуватись щоб нищити репутацію один одного. Та не піднімав цю тему надіючись що це все скоро згасне і стає дуже прикро коли спостерігаю не загасання цієї ганебної тенденції що підтримує розбрат серед молоді а навпаки розвиток цього і що більше всього прикро коли бачу як маса моїх друзів долучаються в ці групи кидаючи собі на стіни ці записи і навіть присилаючи мені запрошення в приватні повідомлення. Нажаль такі спільноти зявились і в нашій Теребовлі, яка являється маленьким затишним містечком. Невже одному мені неподобається така тенденція руйнації затишку, репутацій людських, та простого спокою. Зате тепер люди матимуть вільний доступ до брудних скелетиків кожного як і доступ написати всі гадості хто що про кого хоче. На мою думку це аморальні спільноти і я лиш надіюсь на те що людська доброта та щирість поборять цікавість та злобу і такі спільноти занепадатимуть. Я не здивуюсь якщо засновники цих груп за цю маленьку статтю понаписують про мене в своїх спільнотак гадості , та я себе вважаю чесною людиною і все що кого цікавить можу і так розповісти, і раз ніхто цього не сказав вирішив сказати я. 
