середа, 31 грудня 2014 р.

З НОВИМ 2015 РОКОМ

Вітаю вас, друзі, з Новим Роком, з новим щастям!!! Рік, що минає, був багатий на події, і не тільки хороші... Він подарував нам багато суму і втрат... Я бажаю, щоб Новий 2015 Рік приніс мир і спокій у серця, вселив надію в наші душі. Нехай  радість, дзвінкий сміх, приємні моменти не покидають вашу оселю, а нові сторінки сімейних фотоальбомів заповнюють знімки щирих, емоційних, довгоочікуваних і пам'ятних подій!
Ваш фотограф Юрій Бучковський

пʼятниця, 31 жовтня 2014 р.

Хелловін vs День Усіх Святих!!!

Усім привіт. Щороку молодь дуже активно, я б сказав навіть бурно, святкує Хелловін. Я 
категорично проти цього. Ми , напевно, не розуміємо добре що це таке. Це переодягання, це активні гуляння в клубах, домах, і так далі і тому подібне; і все це в честь усієї нечисті, яка є та всього недоброго, адже костюми бувають, які завгодно: різники, зомбі, відьми, покалічені тіла, смерть, вампіри.... Як відомо, "святкують" цю подію 31 жовтня. Скажіть мені, друзі, чому день всієї нечисті всі так радо відмічають і перекрашують себе і чим жахливіше, тим крутіше, а от 1 листопада - День Усіх Святих - не святкуюють? Чому немає дискотех до цього дня? Всі одягалися б відпоідно, адже тут теж надзвичайно широкий вибір і диско можна оформляти тематично: така собі вечірка в раю. Якщо вже на те пішло це все ж краще, ніж преображати свої тіла, лиця та поведінку всій нечисті, яку люди зображають на своїх тілах щороку в Хелловін. Чому всім простіше розпіарити на весь світ тематику, яка стосується всього поганого, але фактично ніде немає згадки про наступний день, який уособлює все хорошее. Єдине, що мені подобається у Хелловіні - це майстерність візажистів, як художників. Деякі з прикладів заворожуюють, але більшість жахають.... На мою думку, це помилкова поведінка молоді. Ми нищимо і забуваємо хороше, зате радо всі підтримуємо і перевтілюємось у погане... Задумайтесь і робіть висновки ...

неділя, 1 червня 2014 р.

Шукаю модель

Жінка - найпрекрасніше створіння на землі. А найкрасивіша вона, коли природню красу її тіла підкреслюють лише ніжність та звабливість, а не зайвий одяг. Пропоную вам, дорогі дівчата, позбутись усіх упереджень і стереотипів, використавши для цього безкоштовну еротичну фотосесію від фотографа Юрія Бучковського.

P.S. Шановні клієнточки, набиватись у кавалери не буду, бо маю свою кохану половинку. Якщо вам буде комфортніше, то можете брати близьку вам людину у якості підтримки.


пʼятниця, 30 травня 2014 р.

Єх ці карапузи )))

Недавно був на зйомках в Одесі, заодно  завітав в гості до своїх друзів де є маленький карапуз. Цікаво було гуляти Одесою,  попити кави на березі моря та подурачитись з малечею. щоразу коли бачу дітей  зявляється посмішка напевно це в кожної людини така реакція на діток. Так і своїх захотілось) 














неділя, 25 травня 2014 р.

УСІ НА ВИБОРИ!!!!

УСІ НА ВИБОРИ!!!! Саме з такого заклику можна розпочати свій день сьогоднішній. Ми Українці  і за останніх пів року в нашій країні відбулось дуже багато  подій, переважно сумних та кривавих, та  ці події розбудили свідомість народу, показали наскільки прогнили  політичні діячі  та  екс керівники  країни. Також ми усі змогли побачити  в кожному  із нас хто  являється  патріотом,  і відданим сином та дочкою своєї Держави, а хто її жителем. Я звертаюсь до кожного свідомого громадянина України, як простий хлопець з невеликого містечка, усі повнолітні ставайте беріть свої паспорти та ідіть в дільниці вашого  місця прописки та голосуйте, не віддавайте  своє право вибору. Ставайте та ідіть  адже сьогодні твориться історія руками кожного із нас, сьогодні ми обираємо лідера  який  повинен забезпечити краще життя нам усім.  Усі хто не може голосувати, тому що ще не повнолітні, заставляйте піти на вибори своїх братів,  батьків,  дідусів та бабусь і звісно ж  друзів адже від їхнього рішення  залежить  і ваше  майбутнє і не піти,  не зробити вибір це лиш дати загарбникам  можливість скористатись цим і в результаті зірвати все або скрутити на свій лад. 
   СЬОГОДНІ МАЙБУТНЄ КРАЇНИ ТА  НАШЕ У НАШИХ РУКАХ ВСТАВАЙТЕ І ЙДІТЬ РОБИТИ СВІДОМИЙ РОЗУМНИЙ ВИБІР !!! СЛАВА УКРАЇНІ !!! ГЕРОЯМ СЛАВА!!!! 



пʼятниця, 23 травня 2014 р.

Backstage зйомок з Одеси

   Зовсім недавно знімав  весілля  позитивної молодої пари, а вже сьогодні приїхав з Одеси  куди ми їздили на післявесільну фотозйомку. В Одесі був вперше тому зйомка супроводжувалась цікавими позитивними моментами,  знімали ми в Білгороді Дністровському  та затоці. Сонечко, пісок, та закохані молодята  саме в такій обстановці  працювалось. Результати зйомки згодом а поки що декілька фото процесу: 












Думки в слух

   Привіт усім, щодня ми стикаємось з десятками людей в різних містечках. Всі ми хочемо  бути  хорошими людьми, порядними та успішними. Та недавно замітив дуже неприємну тенденцію в Тернополі появилась група   щось типу "Тернопільські курочки" та "Тернопільські пітушки" . На мою думку заснування таких груп лише шкодить майбутньому всіх  адже це лишній повід щоб "обісрати  репутацію " один одного, обіжені колишні, чи заздрісні   люди можуть і будуть користуватись щоб  нищити репутацію  один одного. Та не піднімав цю тему надіючись що це все скоро згасне і стає дуже прикро коли спостерігаю не загасання  цієї ганебної тенденції  що підтримує розбрат серед молоді а навпаки розвиток цього і що більше всього прикро коли бачу як маса моїх друзів  долучаються  в ці групи кидаючи собі на стіни  ці записи і навіть присилаючи мені запрошення в приватні повідомлення. Нажаль такі спільноти зявились і в нашій Теребовлі, яка являється маленьким затишним містечком. Невже одному мені неподобається така тенденція руйнації  затишку, репутацій людських, та простого спокою. Зате тепер  люди матимуть вільний доступ до брудних скелетиків кожного  як і доступ  написати всі гадості хто що про кого хоче. На мою думку це аморальні спільноти і  я лиш надіюсь на те що людська  доброта та  щирість поборять цікавість та злобу і  такі спільноти занепадатимуть. Я не здивуюсь якщо засновники цих груп за цю маленьку статтю  понаписують про мене в своїх спільнотак  гадості , та я себе вважаю чесною людиною і все що кого цікавить можу і так розповісти, і раз ніхто цього не сказав  вирішив сказати я. 
НАРОД ЗАМІСТЬ ТОГО ЩОБ БРАТАТИСЬ ВИ СТРАДАЄТЕ ФІГНЕЮ , ЗАМІСТЬ СТВОРЕННЯ РІЗНОГО РОДУ РОЗВИВАЮЧИХ СПІЛЬНОТ, ОБЄДНУЮЧИХ І ГУРТУЮЧИХ МОЛОДЬ ВИ СТВОРЮЄТЕ І РОЗВИВАЄТЕ  СПІЛЬНОТИ ЩО НИЩАТЬ КУЛЬТУРНИЙ РІВЕНЬ МОЛОДІ І ЇХ  ЗГУРТОВАНІСТЬ ЗАДУМАЙТЕСЬ НАД ЦИМ І ЗРОБІТЬ ВИСНОВКИ ВСІ, ЯК ТІ ХТО ЗАЙМАЄТЬСЯ СТВОРЕННЯМ ЦЬОГО ТАК ТІ ЩО ТУДИ ВСТУПАЮТЬ...


неділя, 20 квітня 2014 р.

З Пасхою Вас !!!


 З Світлим Христовим Воскресінням, Вас друзі, хай  цей день дарує мир та спокій у Ваші серця, 
радість у родини, та  втіху всім тим хто  сумує по будь - якій причині. Хай Пасха дарує здійснення всіх ваших мрій та наповняє кожного  щирим, турботливим почуттям один про одного. Хай в цей день в кожного  проснуться   справжні людські цінності, душі переповняться теплом та добротою, а на столах  пахне смачна  пасочка, ковбасочка  та  багато смачних, Українських страв. Мир і злагоду у Ваші дома... Христос Воскрес!!! Воістину Воскрес!!!

субота, 22 березня 2014 р.

Знімлю житло!!!

Зніму житло в Теребовлі!!! 

Знімлю  квартиру за розумну ціну. Порядок і своєчасну оплату, гарантую. Розгляну всі 
варіанти. 

Дзвоніть 097-74-17-103 Юра, 
або пишіть в соц мережі: ВКОНТАКТЕ  ОДНОКЛАСНИКИ   

вівторок, 4 березня 2014 р.

Я – Украинец?

Я – Украинец?

Я вырос на Великом пушкинском слове, им гениально созданных, почти осязаемых, образах «пустынного уголка, приюта спокойствия, трудов и вдохновения».
Я полюбил есенинскую зиму и «розовых как яблоки» снегирей.
Меня не перестают волновать тургеневские чувства к единственной, одной...
С детства я рос, вбирая в себя глубинный посыл русских былин и сказок, - добро победит зло, несправедливо лишенный обретет вновь, только искренняя исповедь и чистые помыслы успокоят душу.
Я представлял подмосковную усадьбу Чехова и чувствовал запах вишневого сада. Я мог себе это представить, вишни всю мою сознательную жизнь росли под моим окном. Их весенний аромат, благоухающий и тягучий, просачивался через открытое окно и опьянял словно бабушкина «вишневка».
Я – украинец?
Я искренне верил, что родина наша необъятна, а границы ее необозримы. А еще: скоро свершиться торжество справедливости и все рабы подлого капитализма порвут оковы и обретут свободу.
Я – украинец?
Я нервничал, когда в школе мне вручали октябрятскую звездочку и переживал, когда однажды ее потерял, потому что свято верил в освященный ленинским словом путь великого и победоносного советского народа.
Я – украинец?
Я искренне не понимал и поправлял мою любимую бабушку, говорившую на украинском языке не понятные мне слова. Даже мысли не допускал, что кроме русского есть другие, а всех кто говорил на иностранном, я называл «немцами».
Я – украинец?
Я недоумевал, возмущался и отрицал первые слова на украинском, с экранов тогда очень популярного «Электроника». Я рыдал от того, что его учил.
До сих пор помню как учил наизусть звуки «сонорні» и «шиплячі». Эти столбики из школьного учебника, запах которого до сих пор слышу, в моей голове отпечатались трафаретом на всю жизнь, а звуки из таблиц заполнили мое сердце.
Я бунтовал и негодовал обрушившимся на меня переменам.
Я – украинец?

С тех пор прошло больше двадцати лет.
Я не перестал любить русский язык, больше того я на нем думаю. Но я узнал украинский язык, весь его драматизм и горе, патетику и эвфемизмы, все его краски и голоса.
Любой язык, какой бы не изучал, раскрывает всю свою многогранность и, медленно, но безудержно открывает историю, быт, культуру, душу любого народа.
Украинский язык научил меня любить, сопереживать, сочувствовать, веселиться, жить, страдать, возрождаться и снова любить.
Я почувствовал его вишневый вкус. Я услышал его шевченковский голос.
Я полюбил его так сильно, что те самые столбики из школьного учебника как и еле слышная украинская колыбельная моей бабушки, стали неотъемлемой и неделимой частью меня, словно мамина любовь или теперь уже моя любовь к моей дочери.
Только украинский язык устами Шевченко научил безгранично и вечно любить свою святую землю. Помните?
«Я так люблю
Мою Україну убогу,
Що прокляну святого Бога,
За неї душу погублю!»
Именно украинский язык открыл, вначале на страницах книг, а позже в реальности всю не ограненную красоту нашей земли.
Стоит ли напоминать о красоте украинской земли, по которой ходили мои босые детские ножки, а теперь ноженьки моей бойкой дочурки.
Стоит ли говорить о донецких бескрайних и теплых лугах – они пахнут горькой полынью и честным трудом; о золотых запорожских полях – они пахнут горячим хлебом и свободой; о великих карпатских лесах – они пахнут елью и отвагой; о крымском и одесском воздухе – он пахнет морем и героизмом.
Я обожаю хруст крымской гальки под колесами авто. Я люблю треск небольшого костра в сосновых тернопольских лесах и добрые посиделки возле него. Я люблю гулять по мокрой одесской брусчатке. Я люблю волны Днепра ажурно разбивающиеся о гранитные пороги. Я люблю киевские дворики, каштаны и метро.
Я люблю Украину!
Где как ни здесь увидишь читающих в метро девушек. Где как ни здесь проинформируют о происходящем осведомленные бабульки. Где как ни здесь живут крепкие духом, мужественные и талантливые парни. Где как ни здесь тебе улыбнуться в ответ на недавно утратившее всякий смысл слово «хохлы». Где как ни здесь помолятся за тебя и простят.
Где как ни в Украине можно почувствовать и дотронуться до свободы. Она облачилась в гранитные плиты с именами погибших на «Майдане»; в рваные дыры снайперских пуль; в мокром и битом асфальте; в черных, горелых покрышках; в нежных девичьих руках, подававших битую тротуарную плитку.
 Я люблю Украину!
Она такая же сильная, мирная, славная и разная как и моя семья: я – с Запорожья, моя любимая жена с Тернополя, а наша единственная дочурка родилась в Одессе!
И мы этому только рады! В нашей семье и украинский, и русский – родные, а наша дочь, как несколько столетий назад лучшие умы украинского общества, будет владеть и украинским, и русским, и английским, и польским, и другими, потому что так она откроет весь мир!
Мы, все живущие на этой Богом благословенной земле, прошли тяжелые испытания всеистребляющих воин, упадка и расцвета, разрушения и возрождения, и ничто не поколебало наш дух, мы выстояли, потому что были едины.
Нас единила и сплочала любовь к семье, детям, земле, к Богу, так должно быть и дальше, потому что так правильно, так справедливо…!

Мы - едины!
Украина – едина!
Я – Украинец!


Харенко Олег. 

субота, 22 лютого 2014 р.

ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬ!!! (фоторепортаж)


В житті фотографа, напевно, найкращий момент - це бачити радісні посмішки, обійми, сміх дітей, сльози радості... Та вчора, на зйомці репортажу, я бачив зовсім протилежні емоції: вчора дорогами України везли тіло загинувшого на майдані беззбройного молодого студента Ігоря Костенка, якому було лише 22 роки. Мені бракує слів, щоб передати все те, що відбувалось по дорозі. Колона з близько 150 автомобілей, які зустрічали Ігоря при в’їзді в Теребовлянський район та близько 200 авто, які їхали з Тернополя вслід за тілом Героя, всю дорогу сигналила аварійками та зупинялась біля церков на відслужіння за душу спочилого. Крім сотень автомобілістів, посеред ночі на вулицю вийшли також люди, щоб віддати нашому Герою належне: в кожному селі люди зустрічали колону з свічками в руках, сльозами в очах, криками "Герої не вмирають!!!", "Героям Слава!!!" та дзвоном церковних дзвонів і майорінням синьо-жовтих прапорів. На постах самооборона, вишикувана в ряди, тримаючи руку на серці, співала гімн України. А Ігор їхав в деревяній труні до рідних просторів Бучача. Вїхавши в місто, ми побачили священиків, що чекали разом з сотнями людей. Напевно все місто вийшло зустріти Героя: від центру міста і майже до самої церкви стояли з двох сторін люди зі свічками. Це були чоловіки, жінки, юнаки та дівчата такі ж молоді, як і сам Ігор, діти і всі тримали в руках свічки;в серці кожного був жаль, а в очах тремтіли сльози. Через декілька метрів жінки ридали, а Ігоря підвозили до церкви та до його найближчих та найдорожчих - батьків. І вже не плач чутний з того боку де стоять батьки, а крик, неймовірні схлипування матері, яка ридала, побачивши як несуть її молодого сина. Скликаючи : "Хто ж з тобою синочку мій таке зробив...", "Я не хочу щоб це була правда не хочу...", "А кого ж я ще обніму , кого ж відправлятиму на навчання...".Тож вчора я бачив ридання, я бачив сльози і тремтіння рук, я бачив матір в горі, яка не може повірити, що це її молодий син лежить непорушно. Я бачив тисячі людей, які шанували пам’ять Героїв України, я був серед них і сльоза котилась по щоці, тому що він ГЕРОЙ!!! Він віддав життя за свободу, за мирне життя всіх нас, за чесне і справедливе життя в цій, Богом даній нам, країні. Єдине, що нам залишається, - це вічно пам’ятати наших Героїв, таких як Ігор Костенко і недопустити, щоб його жертва, щоб жертва його родини та близьких пройшла марно. СЛАВА УКРАЇНІ!!!! ГЕРОЯМ СЛАВА!!!